Інколи, щоб краще зрозуміти себе чи власні сприйняття начебто звичних речей, треба просто спинитися і проаналізувати. Таїнство Сповіді — здебільшого про нього згадуємо в час Великого посту. Чим воно є для кожного з нас? Опитування „Навіщо сповідатися?“, яке впродовж місяця проводили на „ДивенСвіті“, привідкрило завісу на ці питання.
Найперше, що приємно вразило — вікова категорія, яку зацікавило анкетування. Діапазон досить широкий. Та найактивніше відповідали ті респонденти, що сягнули віку після 35 років — таких 27,6 %. Не надто менше — 26 % опитаних від 25 до 30 років. Майже не представлене юнацтво, тобто ті, кому від 16-20 років, за результатами опитування, не надто цікавляться цією тематикою.
Менше про Сповідь говорять чоловіки. Власним баченням цього Таїнства поділилося 78% жінок і лише 22% чоловіків.
Про потребу „залучення“ чоловіків до Церкви говорять досить часто. Над тим, як заохотити сильну частину людства приходити до храму бодай раз у тиждень, „ламають голови“ не лише в нас. Одне з важливих завдань — зацікавити чоловіків і хлопців приходити на Службу Божу та Сповідь не з примусу мами чи дружини, а за власним бажанням та потребою.
Зрештою, якраз „маю духовну потребу“ — основний мотиватор респондентів нашого дослідження. Тих, хто відчуває внутрішню спрагу для Сповіді, є 64,9 %. А ще 30, 2 % йдуть покаятися у гріхах, із настановою виправитися.
Власне у статті „Про Сповідь. Все, що не наважуєтеся запитати“ очільник Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ отець Андрій Стадницький пояснював, що „Сповідь — це частина нашого духовного зростання. Це звернення до Небесного Лікаря, щоб отримати духовне оздоровлення“. І якраз важливо розуміти, що „лише власними силами не зможемо змінитися і це не трапиться в один момент. Бог — милосердний і, коли людина падає, Він готовий їй допомогти підвестися“.
Приємно вразив результат щодо частоти сповідей. Серед опитаний більшість — 69,4 % приступають до Таїнства Сповіді щомісяця чи навіть частіше. І лише 5,9 % раз на декілька років, а 17, 4% — під час Різдвяного і Великого постів.
Отець Андрій Стадницький наголошує, що „Треба постійно бути з Богом у добрих стосунках. Тож, коли ми свідомо вчинили гріх, треба йти до Господа і перепросити. І найкраще просити вибачення одразу після падіння, а не назбирувати все на один раз. Після Сповіді хочемо змінити своє життя, тож добра практика — сповідатися щомісяця“.
Очікування від Сповіді досить різні. Та найбільша кількість опитаних прагнуть „полегшити душу“ — 38,3 %. Саме в розкаянні в гріхах знайти натхнення для виправлення очікують 30,5 % респондентів. А почути добру пораду чи настанову від священика під час Сповіді хочуть 26,6 %.
„У сповіді священик насамперед вислуховує того, хто приходить каятися. Але, уприсутнюючи Бога, який є нашим духовним лікарем, у таїнстві Сповіді теж дає поради“, — зауважив отець Андрій.
Найважливіше, що показало це соціологічне дослідження: після Сповіді 51,9 % людей отримують стимул для власного розвитку. Тобто заново відкривають власний духовний потенціал та переосмислюють себе та свою значимість для світу. 37,5 % респондентів знаходять мотивацію не повторювати більше вчиненого, а 7 % відчувають в собі зміни на краще.
„Гріхи — це наслідки, а причини — всередині нас. Тож варто передовсім лікувати наше серце. Змінивши свій внутрішній світ, матимемо інші вчинки.
Через Святі Таїнства, зокрема через Сповідь, Ісус торкається нашої душі, зцілюючи її. Після Сповіді й справді приходить полегшення, але не від того, що я виговорився, а від того, що Бог мене простив і я це усвідомив“, — наголосив священик.
Наталія ПАВЛИШИН
Фото: dailymail
